Літургія – грецьке слово, що перекладається як «спільна справа». Це найголовніше, дуже радісне й урочисте Богослужіння Православної Церкви, під час якого звершується Таїнство Євхаристії. Це теж грецьке слово, що означає «подяка». Євхаристію здійснюють на спомин про Хресну Жертву Христа і Його Воскресіння.
У старозаповітній церкві існував звичай зустрічати свята домашніми молитвами напередодні. Так люди дякували Богові – Дарувальнику життя. А символами життя були хліб і вино, які подавали до святкового столу. Над ними виголошували особливі благословення, що нагадували про слова святого пророка Давида: «і вино, що серце людині воно звеселяє, і хліб, що серце людині зміцняє» (Пс. 103, 15, пер. І. Огієнка).
Цей обряд здійснювали увечері, тому його називали «вечеря».
Господь Ісус Христос установив Євхаристію під час останньої вечері з учнями, напередодні свята юдейської Пасхи.
Христос переломив хліб і подав їм за тодішнім звичаєм. Та Спаситель вимовив при цьому не лише належну молитву, а й слова, які учні зрозуміли тільки пізніше:
– Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! (Лк. 22:19, пер. І. Огієнка).
А після вечері, подаючи учням чашу з вином, Господь сказав:
– Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. (Лк, 22:20, пер. І. Огієнка).
Христос говорив про Свою майбутню Хресну муку, про смерть і Воскресіння, якими світ буде спасенний від вічної смерти і рабства гріху.
Дією благодаті Божої хліб і вино стали Плоттю і Кров’ю Христовою. Тепер Господь явився навіть не в людському образі, а у Святих Дарах, які людина приймає всередину й які освячують усю її істоту.
Так уперше була звершена Євхаристія. Цю священну дію Церква називає Таїнством, тому що під час неї являється Господь, і Благодать Божа виливається на людину, яка приймає Святі Дари (по-церковному – причащається їх).
Божественна літургія – це своєрідна ікона Воскресіння Христового мовою богослужіння. Тому літургію обов’язково звершують у недільні дні та в інші свята, а в храмах, де є така можливість – щоденно.
Літургію обов’язково служать у храмі, де престол для звершення Таїнства освячений архієреєм. Чи, принаймні, замість нього антимінс – плат із зображенням погребіння Господа Ісуса Христа, у який вкладено частинку святих мощей (тому що в давнину літургії відбувалися на могилах мучеників). У літургії у формі зовнішніх обрядів відтворено все земне життя Ісуса Христа: Його народження, вчення, вчинки, страждання, смерть, погребіння, воскресіння і вознесіння на небо. Літургія поділяється на три головних частини: проскомідію, літургію оглашенних (тобто оголошених) і літургію вірних.
Проте цієї служби не буває в будні дні Великого посту, що є часом покаянного смутку, тоді як літургія – завжди торжество. Та і в цей період Церква надає Святі Дари людям. Щосереди та щоп’ятниці Великого посту звершується Божественна літургія Передосвячених Дарів. Тоді причащаються Святих Дарів, освячених раніше, під час літургії в неділю.
Здавна у Церкві склалася благочестива традиція підготовки до Таїнства Причастя. Людина кілька днів тримає суворий піст (вживає тільки рослинну їжу), читає духовні книги і, головне, молиться у храмі та вдома. Є і спеціальне молитовне правило для тих, хто готується до Причастя. А в сам день Причастя чи напередодні увечері Церква пропонує неодмінно прийти до Таїнства Сповіді – щоб випробувати свою совість і принести Богу покаяння за вчинені гріхи.
Церковні правила велять кожному приступати до Святих Тайн у чистоті тіла та душі – адже ми поєднуємося із Самим Богом, Самим Небесним Царем, і маємо бути готовими до зустрічі з Ним.
Перегляди (1131)